pomisna_ukraine (pomisna_ukraine) wrote,
pomisna_ukraine
pomisna_ukraine

Махновщина, як демонська сила в ділі НИЩЕННЯ української державности (москалями). І пол. 1919 р. 10.

КВІТЕНЬ 1919.

«вільний КОМУНІСТ» анархіст Махно (дурдом).
                01.04.1919. декретом (окупаційного моск-)уряду був оголошений поза законом отаман Зелений. Через декілька днів після першої постанови з’явилась нова. Поза законом оголошувалися отамани Соколовський, Гончар (Батрак), Орловський. Кількість виступів і отаманів росла катастрофічно швидко, у квітні 1919 р. органи НКВС зареєстрували їх 93. Згодом радянські керівники не раз змушені були визнати, що у 1919 р. Радянська влада на Україні не поширювалася далі губернських і повіто­вих центрів. В.Ф.Верстюк.
                  Оголошення Української Радянської республіки «вооруженным лагерем» і перенесення на Україну дії декрету РНК РРФСР від 11.01.1919 р. про продрозверстку. [Очерки истории Советского государства. Сост. В.А.Козлов,М,1991,с.85,-366с.].
                   [01.04.1919. на (окупованій) Украине была введена продразверстка. В.И.Межлаук (член рад-уряду України) в телеграмме Ленину категорически возражал против попыток некоторых продработников рассматривать «Украину как обетованную страну, откуда можно многое черпать без учета». Наркомпрод Украины установил на всей ее территории одинаковый показатель для определения кулацких хозяйств, и эти меры, направленные против кулачества, задевали интересы середняков, поскольку на юге Украины на одно хозяйство середняка приходилось 7-10 дес. земли, в то время как на Севере Украины – 4 дес..
                    Махновцы в период 1918 – первой половине 1919 г., признавая с оговорками Советскую власть как единственную силу, способную сокрушить реакцию, выражали середняцкие настроения и в зависимости от усиления или ослабления давления властей поддерживали пролетариат, пытаясь, не входя в военный конфликт, добиваться от власти уступок с помощью требований съездов, сходов, посылки делегаций с требованиями в центр. Такая позиция отличала махновцев от мелкобуржуазной контрреволюции, которая в лице атамана Григорьева призывала уничтожать коммунистов и воплощала свои лозунги на практике. В.С.Савченко. Измена «Батьки» Махно и «Железная метла» Л.Д.Троцкого. 2012].
                     [ Как был настроен пролетариат, в чьих руках находилась местная власть в махновском районе? Красноречивый ответ на это дает сводка от 03.04.1919. отдела осведомления Совнаркома УССР: «В Елисаветградском совете коммунисты представлены в меньшинстве. Исполком состоит из 40 человек. Социалисты‑революционеры повсюду, даже в управлении. Только силой пришлось их отставить. Вследствие таких ненормальностей комитет партии решил произвести перевыборы в совет 26 марта…. В Елисаветграде с момента захвата власти прошло два месяца, а работа пока еще не налажена. Главная причина – антисемитизм. Среди рабочих самого большого из елисаветградских заводов и железнодорожников ведется агитация против советской власти как власти «жидов». Эти возгласы слышны даже в исполкоме, бросают их левые социалисты‑революционеры. Перевыборы вряд ли дадут положительные результаты. На заводе Эльворти из 25 человек выборных прошло только 3 коммуниста, у железнодорожников из 11 человек 2 коммуниста. При этом проходят не выставленные комитетом, а те, кому персонально сочувствуют. Необходимы, главным образом, агитаторы‑лектора, в противовес всем меньшевикам и левым социалист‑революционерам. Все они должны быть православными (!!!)».
                    Та же сводка рисует положение в других районах. «В волости Хотове волостной совет исключительно из кулаков, крестьянская беднота совершенно бессильна бороться с советом. Отряд, посланный Демиевским военно‑рев. комитетом, сделал все возможное, и по его отъезде был сорганизован комитет бедноты, идет организация ячеек».
                     Глевахская и Будаевская волости: «Та же картина, что и в Хотовской волости. Деревня настроена против соввласти. Требуются организаторы, литература».
                     Белгородская волость: «Вовсю торжествуют кулаки. Совет из кулаков. Беднота под гнетом. Сорганизовалась коммунистическая ячейка из 7 нелегально работающих человек. С одной стороны, кулаки, а с другой – партизанские отряды по ночам собирают сходы для восстания против соввласти».
                     Иванков Радомысльского уезда: «Организовалась коммунистическая ячейка еще до прихода соввласти, вела агитационную работу; ею был организован повстанческий отряд, который вследствие провокации атамана петлюровских войск Лазюка перешел на его сторону. Благодаря набегам атамана Струка работа ведется нелегально. В организации 10 человек». М.Кубанин. Махновщин].
                    У Махна була якась домовленість з українським радянським наркомом продовольства про обмін хліба на мануфактуру.
                    Замість запланованих (московськими окупантами) 140 млн. пудів хліба («губа не дура») велетенському продапаратові вдалося зібрати та ВИВЕЗТИ з України 8 млн. пудів, та й цей збір викликав шалений опір селян, налаштувавши їхню більшість проти рад-влади.
                     Згідно з планів РНК для України з продрозверстки на 1919 рік замість 70 млн. пудів хліба було зібрано лише 10,5 млн. пудів. "Махно и Украина" Бордульов С.В.
                     Відомий більшовицький партійний діяч М.Равич-Черкаський відзначав, що українське селянство «веде НАЦІОНАЛЬНУ боротьбу проти чужорідного (ОБМОСКАЛЕНОГО) міста».
                      Продрозкладка робила жебраками, знедоленими й голодними усіх на селі: як багатих, так і бідних. Бідняки і середняки здавали УВЕСЬ хліб державі (окупанту), отримуючи за це тільки картки, за якими вони могли одержати у волосному центрі «прожитковий» мінімум НА РІК – 13 пудів збіжжя та пуд крупи. 45 великих продзагонів було спрямовано в Україну з …(Московщини), щоб ГРАБУВАТИ селянство. Масові насильства продзагонів при ВИЛУЧЕННІ хліба (це вам НЕ німці за гроші) в українських селах призвели до вибуху багатьох селянських повстань. Низка повітових з’їздів місцевих рад Рад-України вимагали негайно припинити продрозкладку.
                     П.Аршинов, що приїхав до Гуляйполя у квітні 1919 р. і приєднався до махновської армії, у своїй статті «Два пути» …(характеризуючи окупаційну стратегію «лукавих москалів») вказував, що більшовики, використовуючи ОБЛУДНІ (диявольські) гасла, «прилаштовуються під народні почуття», вводячи маси в ОМАНУ, а коли це (солодкі-пусті обіцянки – привабливий шлях до пекла) не допомагає, застосовують збройну силу (влаштовують на землі саме пекло), користуючись «…більш радикальними, ніж самодержавство, засобами для ДУХОВНОГО закріпачення мас («русским языком» антихриста, 1Ін. 4:3) і для повного знищення ініціативи та самодіяльності».
                    [Тем временем, политком и политинструктор Заднепровской дивизии, докладывая о состоянии махновских частей, отмечали, что …у махновцев …хорошая дисциплина и расположение к Советской власти. В махновских газетах весны 1919 г. утверждается необходимость военного союза "левых сил".
                    Взаимоотношения Махно и центра ухудшались и в связи с тем, что в 1919-1920 гг. на Украине остро стоял вопрос о злоупотреблениях ЧК. Во всех крестьянских мятежах того времени присутствовал лозунг разгрома ЧК. В махновской печати было много высказываний против ЧК на Украине и призывов к их ликвидации. От слов махновцы переходили к делу. Они упразднили Мариупольское и Бердянское уездные ЧК, (районі Оріхівську та Пологівську ЧК), отряд Бердянского ЧК отправили на фронт.
                    В апреле 1919 г. А.Е.Скачко (командующий 2-й Украинской Красной Армией, куда входила махновская бригада) в телеграмме командующему Украинским фронтом сообщал, что «…местные ЧК ведут усиленную компанию против махновцев»; в то время, когда махновцы сражаются на фронте, в тылу их преследуют за одну принадлежность к махновскому движению. «…глупыми, бестолковыми выходками мелкие чрезвычайки определенно ПРОВОЦИРУЮТ махновские войска и население на бунт против Советской власти». В.С.Савченко. Измена «Батьки» Махно и «Железная метла» Л.Д.Троцкого. 2012].
                    Атаман Григорьев со своими партизанами, переформированными в Заднепровскую Советскую бригаду, 7 апреля взял Одессу. Комгруппы Скачко докладывал командующему украинскими войсками В.А.Антонову-Овсеенко: «Одесса взята исключительно войсками Григорьева... С захваченной нами Одессой решительно забочусь о награждении…. …прошу наградить тов. Григорьева, который лично показывал пример мужества в боях на передовых линиях, орденом Красного Знамени». [Украина,№12,1990,с.10]. Одновременно с этим были представлены к награде красноармейские части и их командир Махно, которые (позднее) отличились под Мариуполем. Факт награждения Махно орденом Красного Знамени многие десятилетия замалчивался. Т.А.Беспечный, Т.Т.Букреева.
                    [ 08.04. Шкуро ударил на стыке Махно и 13-й армии и, обратив в бегство части последней, опрокинул фронт. Скачко сообщал Антонову-Овсеенко по прямому проводу: «Волноваха взята противником, Мариуполь отрезан. Прорыв расширяется, у противника появилась уже пехота. Вся серьезность положения в том, что части 9-й дивизии бегут, и полки самовольно снялись с позиций у Волновахи и, угрожая комендантам станции оружием, приказали себя везти через Пологи в Гришино». (Антонов-Овсеенко В.А. Записки о Гражданской войне,т.4,М,Л,1933,с.55).
                     Тут, пожалуй, для нас важнее всего определенность донесения, что панически бежали красноармейцы, а не махновцы.
                     Антонов-Овсеенко подбадривал Скачко: «…силы Шкуро преувеличены вдвое». Скачко бесстрастно возражал: «Пять тысяч великолепной и дисциплинированной кавалерии из кубанцев и горцев, не поддающиеся политическому разложению. При летней погоде и в нашей степи одна пехота даже в четверном количестве справиться с такой кавалерией не может. Это аксиома начальной тактики». (Антонов-Овсеенко В.А. Записки о Гражданской войне,т.4,М,Л,1933,с.55). Антонов-Овсеенко против этого аргументов не имел, а посему запретил Скачко оправдываться и «упражняться в неврастеническом тоне» и велел, за неимением резервов, организовывать отряды из крестьян и рабочих, бежавших из Донбасса.
                    У белых тогда еще не было сил для развития глубокого наступления. Конный налет Шкуро был лишь пробой сил, разведкой боем, по которой, правда, можно было бы сделать и кое-какие выводы о замыслах белой ставки. В.Я.Голованов. «Нестор Махно»].
                    01-06.(08-10)03.1919. відбувся, контрольований більшовиками, III Всеукраїнський з’їзд Рад, який законодавчо закріпив принципи аграрної політики комуністів. Присутні на з’їзді представники махновців Херсонський і Чорнокнижний проінформували командування 3-ї бригади про рішення цього з’їзду. Реагуючи на дії більшовиків, махновці ініціювали проведення у Гуляйполі IIІ з’їзду селянських і повстанських делегатів регіону. Архірейський Д.В. Махновська веремія.
                     «Набатовцы» спешили выработать генеральную линию, поэтому в городе Елисаветграде (Кировограде, 02-07.04.1919.) состоялся 1-й съезд анархистов конфедерации «Набат». На нем было решено, что на Украине уже настало время переходить к строительству «безвластного общества». Т.А.Беспечный, Т.Т.Букреева.
                      В брошурі, присвяченій викриттю махновщини і анархізму, колишній анархіст і махновець І.Тепер (Гордєєв), дає об’єктивну характеристику політичних поглядів Махна в цей період: «До гуляйпільської групи анархістів Махно поста­вився вельми недружелюбно за їх чванливу поведінку щодо більшовиків…, а іноді він стверджував, що остаточно перестав бути анархістом і що всі свої дії спрямує на зміцнення (окупаційної) Радянської влади і ліквідацію контрреволюції. …Можна було навіть тоді (02-07.04.1919.) з впевненістю сказати, що ряд причин приведуть його до (московського окупанта) комуністів-більшовиків, ось чому в резолюціях Єлисаветградського з’їзду не згадано навіть ім’я Махна…».
                    Цікаво, що «набатівці» одразу ж помітили характерні риси особистості Махна, від­сутність твердої волі і сильного характеру, підпадіння під чужий вплив, а як наслідок – несподівані і різкі зміни в поглядах і ідеях. Пізніше ці риси «батька» неоднора­зово проявлялися, їх не раз намагалися використати і анархісти. В.Ф.Верстюк. Махновщина.
                   З великих синтетичних праць західного походження відмітимо "Історію Радянського Союзу" італійця Джузеппе Боффа (1976), який зазначає "розпливчасто анархічний характер" махновської лінії та вважає ідейний вплив анархістів на нього перебільшеним у літературі, яка некритично спирається переважно на мемуари анархістів-емігрантів. [Guiseepe Boffa. Storia dell 'Unione Sovietica.-Volume 1.-Milano,1976,P.103-166].
                    10.04.1919. виконком Гуляйпільської вільної ради організував ІІІ з’їзд селянських представників 72 волостей і махновських посланців. Сам (хитрожопый) Махно на з’їзд не приїхав. З’їзд закликав, поки що, домагатися волі в (рабстві) межах існуючої «червоної» системи: створити вільні (під московською окупацією) общини та вільні надкласові економічні спілки на КОМУНІСТИЧНИХ засадах, соціалізуючи промислові підприємства. Висловившись проти …(диявола-окупанта), з’їзд вирішив не піддаватися закликам (зречення сатани: «зрікаюсь тебе сатана, гордині твоїй і СЛУЖІННЯ тобі») військового повстання проти (диявола – московської окупаційної, Ін. 8:44) влади, позаяк повалення влади («ЛУКАВИХ москалів») нині покличе до ЖИТТЯ іншу (НАЦІОНАЛІСТИЧНУ – як у всьому світі) владу (від Бога), скоріше гіршу (для біснуватих язичників божества московського). Анархісти гадали, що не в зміні однієї (окупаційної) влади на (НАЦІОНАЛІСТИЧНУ – як у всьому світі) іншу здобуде («многонациональный») народ (відповідно до преамбули та ч.1 ст.3 Конституції РФ) свого звільнення (с «московских застенок»). Этот съезд высказался за политику "единого фронта" с большевиками (з московським агресором) и указал, что свержение Сов-власти или мятеж против нее приведет к торжеству (національного ВОСКРЕСІННЯ) реакции. [Чего добиваются повстанцы-махновцы. Гуляйполе.1919,с.2-13].
                   У день відкриття з’їзду, Дибенко, начальник Махна, в наказі по Задніпровській дивізії заборонив цей з’їзд як «відверто контрреволюційний, вимагаючи розпустити махновську ВРР і припинити махновську пропаганду у війсках. Він попереджав, що організатори з’їзду будуть піддані «найрепресивнішим заходам, аж до оголошення поза (окупаційним) законом». У відповідь, махновський форум прийняв резолюцію протесту. Дибенко не намагався дізнатися від чийого імені і з якою метою скликався даний з’їзд, і (справедливо) докоряв за нього Махнові, …(бо) з’їзд скликався виконкомом районної ради (утворена 12.02.1919., до якої увійшли 32 представники від Катеринославської та Таврійської губерній). Махновське керівництво прагнуло УТРИМАТИ від рішучих дій проти радянської (ОКУПАЦІЙНОЇ) влади (що йому і вдалося), пропонуючи старе гасло анархістів: «Врозь идти, вместе бить».
                  Махно выступал против враждебности к коммунистам, одергивал наиболее ретивых анархистов из Конфедерации анархистских организаций Украины "Набат". Махно категорически отказался дать деньги (отриманих від більшовиків) на борьбу против большевиков известной анархистке Марусе Никифоровой. [15. М.Кубанин. Махновщина,с.196]. (повішана білогвардійцями восени 1919 р. https://uk.wikipedia.org/wiki/Нікіфорова_Марія_Григорівна ). В.С.Савченко. Измена «Батьки»...
                    Анархисты-"набатовцы" Эмигрант (И.Готман), А.Барон, Я.Алый и др. возглавили махновский культпросвет и редакции махновских газет; В.Волин (В.Эйхенбаум) во второй половине 1919 г. возглавлял махновский РВС. С апреля 1919 г. "набатовцы" отказались от всякого сотрудничества и "компромиссов" с Советской властью, постепенно сползали на антибольшевистские позиции и толкали на них махновцев. [Первая конференция анархистских организаций "Набат"(Б.М.).1918; Резолюции Первого съезда конфедерации "Набат" (Б.М.).1919].
                   Коли «набатівці» були переважно носіями ідеології суспільних низів ЗРУСИФІКОВАНОГО українського МІСТА, то Н.Махно з його однодумцями, хоча й знали в загальних рисах про ідеї Прудона, Бакуніна і Кропоткіна, все ж були дітьми українського степу, селянськими хлопцями та СТИХІЙНИМИ БУНТАРЯМИ. Вони НЕ сповідували кабінетний «єдиний анархізм»…. Популярність Махна в тому й полягала, що він, відкинувши анархістські умовности, став проводити лінію на НЕЗАЛЕЖНІТЬ (україномовного) села від (обмоскаленого) міста, звідки ПОСТІЙНО на селян насувалося військо, продзагони та «комісари», щоб грабувати селян і керувати ними.
                   «Анархізм», на думку М.І.Бухаріна, був справедливою відповіддю на дії цього (більшовицького) режиму: «...саме Україна є у нас батьківщиною нашого справж­нього російського анархізму.... Він знаходить своє реальне втілення особливо яскраво... у партизанських бандах достославного Махна. Зрозуміло і те, чому ця анархічна форма зна­ходить співчуття саме серед нашого куркульського селянства.... Коли ми («русские») у вигляді пролетарської влади з’являємося на селі…, то ми вимагаємо (ЗАДАРМА) від цих багатих селян переважним чином хліба для того, щоб віддати його голодуючим робітникам (москалям), ...коли приходять червоні (московські окупанти), то селя­ни проти червоних, а коли приходять білі (московські окупанти), селяни проти білих. На цьому ґрунті виникла анархістська фразеологія». (Іваненко В.В., Голуб А.І., Удод O.A. Очищення прав­дою: Відома і невідома Україна в об’єктиві історії XX сто­річчя,K,Генеза,1997,с.180-181).
                     Махно тоді називав себе «вільним КОМУНІСТОМ», вказуючи, що він насамперед (наймит московського окупанта) революціонер, а вже потім анархіст (олігарх-князь «вільного району», бо діяв на підставі підписаних ним угод з дияволом – московським окупантом, а НЕ самостійно). 
Subscribe
  • Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 0 comments