July 22nd, 2016

Слабодуха СЦУ, відкидаючи малі подвиги, сподівається здобути великі чесноти. 1.

                   Епіфаній 02.02.2019. сказав, що «викорінює» звичку працівників храмів і вірян сваритися (???) на жінок, які зайшли до церкви без хустки: «У нас, православних, є певні принципи (??? Є вимоги Закону Божого!!!). А особливо у старшого покоління, яке робить різкі (???) зауваження молодим людям, які вперше відвідують храм. Я завжди говорив і буду говорити про те, що цього не можна робити. Я намагаюся це викорінювати. Чому? Людину не потрібно зустрічати по зовнішньому вигляду (отже: НЕ потрібно робити зауважень ВЗАГАЛІ, а НЕ тільки різкі зауваження, а НЕ тільки сваритися). Ми повинні прийняти її з любов’ю (??? сю-сю-сю: «чаво изволите»). Вона сама прийде до усвідомлення (???), що в такому вигляді НЕ можна відвідувати храм. Що, власне, означає, що дійсно слід покривати голову хусткою, але найголовніше – це створити необхідні моральні умови, щоб новоприбулу парафіянку не відвернути від церкви».

                    В той час коли «Царство Небесне СИЛОЮ (навіть щоденними малими ПОСИЛЬНИМИ подвигами) здобувається, і хто докладає ЗУСИЛЛЯ, здобуває його…» (Мф. 11:12), ВИСНОВОК з шедевру слабодухости Епфанія – вождя (roshen) слизняків, такий:
                    Епіфаній ВИЗНАЄ, що жінкам «без хустки НЕ можна відвідувати храм», тому що цього від людей ВИМАГАЄ Бог, а НЕ людські «певні принципи»:

                    «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. I кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, ОСОРОМЛЮЄ свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. Бо коли жінка не покривається, то хай i стрижеться; а коли жiн­цi сором бути остриженій чи поголеній, хай покривається. От­же, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ i слава Божа; а жінка є слава чоловіка. Бо не чоловік вiд жінки, а жінка вiд чоловіка; i не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. Тому жінка i ПОВИННА (!!!) мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів. ...Коли б хтось (Епіфаній з кліром стамбульських "дочок") захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церк­ви Божі». 1Кор. 11:4-10, 16.

                      Законом Божим НЕ обумовлено статус та вік жінки яка підпадає під його дію в даному випадку. А тому, ВСІ без винятків (дівчинка, одружена або розведена), тобто будь-яка жінка з ознаками «звичайного у жінок», (Бут. 18:11), «ПОВИННА мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів».
                      Отже, вимога Бога до жінок покривати голову у церкві – це НЕ «принципи» (за Епіфанієм), НЕ «українська традиція», і не італійська, як стверджує Георгій Коваленко. Таємний код віри. Релігії і жінка. Дивись із 10:00 хвилини: http://www.nbuv.gov.ua/node/3460
                      Слово «ПОВИННА» (1Кор. 11:4-10) ЗОБОВ’ЯЗУЄ виконувати будь-що без жодних застережень, винятків і послаблень.
                       А раз так, то ніхто, НІ стамбульська «дочка» Епіфаній, з нашіптування стамбульської «матері» Варфоломія, НІ будь-який клірик на СЦУ:
                       НЕ мають жодних законних прав робити будь-які ПОСЛАБЛЕННЯ з виконання ПОСИЛЬНИХ вимог Закону Божого (а НЕ принципів і традицій);
                       НЕ можуть «ВИКОРІНЮВАТИ» законні вимоги Бога до людей, під ширмою лицемірної любови (сю-сю-сю і ми в Раю), навішуючи ярлики на напоумлення здійснених в коректній формі (Єз. 3:17-21, Єз. 33:12-16): «СВАРЯТЬСЯ», «РІЗКІ зауваження», або краще, для переконливости канонічного лукавства, вигадав би – матюкають, б’ють ногами та руками, виганяють з храму, насилають прокльони, розстрілюють на місці тощо.
                       Наше (мирян і кліру) діло тупо: без застережень, без винятків, без корегування виконувати заповіді Божі на підставі ВІРИ, яка обумовлена (роз’яснена) Законом Божим.
                       Але за «дочкою» Епіфанієм любов до ближнього полягає в потаканні гріхам ближнього, тобто в їх збільшенні та розповсюдженні. Коли ми терпимо гріхи ближнього, то, начебто так, любимо ближнього, а коли не терпимо гріхи ближнього, але викриваємо їх та напоумляємо ближнього, то ненавидимо ближнього, а насправді, ненавидимо гріхи ближнього, кінцевою метою чого є позбавлення гріхів.
         
                      Чекаємо від кліру роз'яснення: як розмежувати (видимого, матеріального) ближнього від (невидимих, духовних) гріхів ближнього, щоб полюбити ближнього та зненавидіти гріхи ближнього.

                      На якій підставі люди повинні любити гріхи (свої та ближнього)?

                      Коли Господь говорить: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє (Новий Закон) на себе і НАВЧІТЬСЯ від Мене, …і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє (Закон Божий) – благо, і тягар Мій ЛЕГКИЙ» (Мф. 11:28-30), то тим самим закликає Свою паству взяти ЛЕГКИЙ хрест Закону Божого і гідно нести його, тобто ВИКОНУВАТИ його; а НЕ для того, щоб люди, обтяжені владними повноваженнями, з КОРИСЛИВИХ мотивів, робили послаблення козлам і вівцям з виконання Закону, з метою канонічного СКАСУВАННЯ Закону Божого, Церковного статуту, настанов святих отців Церкви.
                     Мета мати людині ПРАВО на вічне спасіння, обумовлена благом накладання на себе певних земних-тимчасових ЗОБОВ’ЯЗАНЬ і докладанням ЗУСИЛЬ з їх реалізації на ділі.

                    Які події передували написанню цього посту?
                    Одного разу, молоде подружжя, наближене до храмового священика (що важливо), яких чомусь не видно в храмі навіть на великі свята, прийшло до храму вже ПІСЛЯ служби Божої (що теж важливо), щоб отримати якісь там релігійні послуги. Звичайно дружина, особи наближеного до священика була простоволоса (щоб показати свою наближеність до «образу Христа»). Ще до початку треби «диякон» нагадав жінці про необхідність прикрити волосся хустиною, але та тихо все спустила на гальма, так і простоявши (гордо?) всю требу простоволосою. Вже ПІСЛЯ треби, я також, мав необережність нагадати жінці про хустину. Звичайно, ми з «дияконом» у присутности чоловіка жінки (наближеного до імператора), за словами Епіфанія: «СВАРИЛИСЯ» та «робили РІЗКІ зауваження».
                      «Тут откуда не возьмись, появился» храмовий ієрей, який накинувся (з любови) на мене з криками припинити «робити РІЗКІ зауваження» та «СВАРИТИСЯ», став махати руками перед моїм обличчям (теж з любови), виганяти мене з храму (виключно з любови)….
                       Звичайно після такого публічного ЗАСТУПНИЦТВА порушень вимог Закону надміру велелюбним священиком від «сварливого» та «різкого» прочанина, простоволоса жіночка утвердиться у, спільному зі священиком, беззаконні та ніколи в храмі (принаймні в цьому) вже не накине хустину, тому що їй ПОРУШУВАТИ Закон Божий ДОЗВОЛИВ сам служитель культу (Варфоломій → Епіфаній → храмовий священик).
                       В підсумку, храмовий священик з амвону заборонив всім прочанам робити будь-які зауваження без його на те благословення, що СУПЕРЕЧИТЬ вимогам Закону Божого.
                       «I до одних будьте милостиві, з розсудом, а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; ВИКРИВАЙТЕ ж зі страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю», Іуд. 1:22-23.
                       «Не соромся НАПОУМЛЯТИ нерозумного і дурного…», Сир. 42:8.
                       Тому, наказ священика НЕ викривати, НЕ напоумляти ближнього без благословення клірика – є ЧЕРГОВИМ беззаконням. Одне правопорушення тягне за собою інший злочин. За умов, що засліплені славою та владою бізнесмени від релігії «не відають, що чинять», Лк. 23:34.
                       Тому беззаконня поширюється по світу ЗГОРИ (як сатана впав з Неба, а НЕ виліз з-під землі), саме від князів світу цього, бо прикладом наслідування доброго та злого є ПУБЛІЧНІ люди.
                       Пізніше, якась незнайома жіночка середнього віку, звичайно простоволоса, прибігла до храму під час служби Божої, хвилин на десять, написала поминальну записку, поставила свічку, ВКИНУЛА МАМОНИ до скриньки, та побігла далі у своїх жіночих справах.
                       Ось вона, одна з вагомих причин виправдання Епіфанієм ПОРУШЕНЬ Закону Божого: «щоб новоприбулу парафіянку не відвернути від (скриньки) церкви». Якщо «відвернути від церкви», то «відвернуті», через свою пихатість усвідомлення своєї винятковости, НЕ будуть заносити, такого жаданого диявола-мамону-бабло до церковної скриньки канонічного Іуди Іскаріота (Ін. 12:6), що є ідолопоклонством, за преподобним Симеоном Новим Богословом.

                     Адже під час служби Божої, священик НЕ відає або НЕ може вплинути на ті численні дрібні порушення (розмови, ходіння по храму під час читання Євангелія…), що відбуваються у храмі, за умов ЗАБОРОНИ священиком мирянам робити зауваження порушнику спокою. Таким чином, священик бере на себе відповідальність, тобто НАКОПИЧУЄ на собі ті численні дрібні недоліки (гріхи), які НЕ усунуті, бо сам священик, своєю ЗАБОРОНОЮ напоумлення ближнього, стояв на перешкоді їх усунення.
                      «…і понесе на собі Аарон (предстоятель, храмовий священик) недоліки (гріхи) приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять», Вих. 28:38.
                      Ось чому, священики обтяжені гріхами як своїми, так і мирян, які ввірені йому (Богом), а миряни обтяжені лише своїми гріхами. Тому що: «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають», Лк. 12:48.

                     Але проблема ВІДПОВІДАЛЬНОГО всякого пастиря будь-якої конфесії полягає в тому, що вони сповідують тільки свої гріхи, залишаючись неочищеними від гріхів тих, за яких несуть ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ перед Господом Богом.
                    Ось чому, не до кінця очищений - безвідповідальний клір, вже призвичаївся публічно БРЕХАТИ та ПОРУШУВАТИ Закони Божі, ЗНІМАЮЧИ із себе ХРЕСТ відповідальности (пастирів) і ПЕРЕКЛАДАЮЧИ його (свій хрест відповідальности) на плечі вірян (овець), заявляючи, що саме вівці відштовхують овець від церкви, бо там злі віряни роблять зауваження добрим новоприблудним, замовчуючи відомий їм факт, що «козлы ведут овец», що овець ВЕДУТЬ ті, «кому дано багато», «кому багато довірено» – вожді-roshens – «пастирі безглузді» Іс. 56:11. 
           
                      Вівці думають, що їм відомо, що козли знають куди (на заколення) їх ведуть.

                      «…бідують (зубожіють і воюють українці), тому що НЕМА пастиря. На пастирів ЗАПАЛАВ гнів Мій, і козлів Я покараю», Зах. 10:2-3. 
                     Иероним Стридонский блж.: «за порок наставников будут наказаны ученики, не по неправому суду судьи, наказывающего сынов за грехи родителей, а потому, что, когда они (пастирі безглузді) ГРЕШИЛИ, народ вместе с ними УЧАВСТВОВАЛ, ОДОБРЯЯ их; тогда именно и посетил Господь козлов, или тучнейших агнцев (вагітних предстоятелів і президентів, в яких "морда просит кирпича")». Три книги толкований на пророка Захарию к Ексуперию, епископу Тулузскому. Часть 15. Киев, 1900,с.116-118 (Библиотека творений св. отцов и учителей Церкви западных, издаваемые при Киевской Духовной Академии, Кн. 25. Киев, 1900).
            
                     Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів (культових послуг)» ст.15 ч.9: «у споживача (релігійних послуг) НЕМАЄ спеціальних знань про властивості та характеристики (духовної) продукції, яку він придбаває», а тому, слід виходити з того, що будь-яка людина, що ВПЕРШЕ прийшла до церкви 100% не обізнана ні в чому, а тому потребує допомоги від найближчої людини, що перебуває поряд. Ось чому, першу інформацію про правила поведінки в храмі ми отримуємо від вірян, а НЕ від священика (говорю це на підставі свого досвіду). Тому що, переважна більшість прочан «вумних» книжок НЕ читає, обмежуючись змістом молитовника, спостереженням за поведінкою оточуючих та користуючись т.зв. народним радіо.

                      Підсумовуючі вище наведене, можна констатувати факт, що ганебний звичай простоволосся жінок в храмах КУЛЬТИВУЄТЬСЯ самими КОРИСЛИВИМИ «священиками, що знеславлюють ім’я Моє» (Мал. 1:6).

                      Через те, що жінки, якимось чином, наближені до священика навідуються до храму раз на 100 років (утрирую), то складається враження про них, що вони, начебто, «вперше відвідують храм», на підставі чого (за Епіфанієм) їм дозволено Епіфанієм (за яким завжди стоїть Варфоломій) ПОРУШУВАТИ Закон Божий, маючи пільги й переваги перед тими, хто ходить до храму частіше.
                       Адже, очевидно, що та простоволоса жінка, яка прийшла на 10-ть хвилин до храму, щоб МОВЧКИ поставити свічки, написати поминальну записку та вкинути у скриньку бабло, НЕ «вперше відвідала храм».
                       Для тупорылых спокусників: ті жінки, які більш-менш регулярно відвідують богослужіння – покривають (омофором Матінки Божої) хустиною своє ВОЛОССЯ (а НЕ голови закутують, як мусульманки, 1Кор. 11:6), а ті простоволосі жінки, що ПРОТИВЛЯТЬСЯ вимогам Закону Божого за підтримки книжників і фарисеїв СЦУ (бо на МП такого беззаконня НЕ існує), своєю гординею тільки ЗВАБЛЮЮТЬ своїх прихильників і противників до СУПЕРЕЧОК про необхідність «бути ДОСКОНАЛИМ, як Отець ваш Небесний досконалий», Мф. 5:48.

                      Іншою причиною виправдання Епіфанієм ПОРУШЕНЬ Закону Божого є бажання переманити до СЦУ з московської конфесії нових прочан і громад зі своїми гаманцями та скриньками, за рахунок в т.ч. і відмовою робити ПОСИЛЬНІ подвиги, з метою юридичного переоформлення українців із канонічних рабів москалів на канонічних рабів візантійців.
                      Епіфаній, як колишній викладач і ректор КПБА та формальний наставник українців, сам НЕ відає, а отже, і інших НЕ може навчити тому, що на відміну від матеріального світу, у духовному світі кількість (парафій і покликаних) НЕ переростає у якість (обраних, Мф. 22:14).
                       «…цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для НЕ багатьох». 3Езд. 8:1.

                      Щодо виправдання Епіфанієм ПОРУШЕНЬ Закону Божого: «вона (жінка) сама прийде до усвідомлення». Яким чином погорда жінка «САМА прийде до усвідомлення» виконувати Закон Божий, за умов, що священик НЕ вимагає від неї виконувати Закон, а вірянам священик ЗАБОРОНЯЄ напоумляти ближнього. Чистої води канонічне фарисейство (лукавство) у виконанні кліру СЦУ.

                      Щодо виправдання Епіфанієм ПОРУШЕНЬ Закону Божого: «людину не потрібно зустрічати по зовнішньому вигляду». То в якому одязі можна приходити або не дозволено Богом приходити на зустріч з Богом до храму Божого, тобто, як необхідно виконувати заповіді Божі, сказано у притчі про «чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму», Мф. 22:1-14.
                       А ще раніше, в Старому Завіті сказано СЛІПЦЯМ, що самі «одягаються в (ДУХОВНИЙ) одяг іноплемінників» та інших вдягають в ино-СРАНЫЕ вонючі гнитники: на СЦУ дозволяють
             
                       богослужіння провадити духовною МЕРТВЕЧИНОЮ – церковнослов’янщиною, а
                       проповідувати (під час війни з москалями) СМЕРТОНОСНИМ «русским языком»-духом антихриста, «що НЕ сповідує Ісуса Христа» під час сакральних богослужінь, 1Ін. 4:3.

                       «І буде у день жертви Господньої: Я відвідаю князів і синів царя і всіх, що одягаються в ОДЯГ ІНОплемінників,(далі перелік гріхів та покарань за них) будуть ходити, як (глисты) СЛІПЦІ, тому що вони (блудливым  язычком) згрішили проти Господа». Соф.1:8,17; 2Кор. 4:3; Втор. 29:4.
                       «…вони – СЛІПІ вожді (roshens) СЛІПЦІВ, а коли СЛІПЕЦЬ веде СЛІПЦЯ, то обидва упадуть в яму». Мф. 15:14.

                      В цілому, та політика реформ ПОСЛАБЛЕНЬ (порушень) з дотримання вимог Закону Божого, церковного уставу, настанов святих отців Церкви, що пропонується «реформатором» Епіфанієм (з наказу Варфоломія, бо «дочка» постійно посилається на приклад Стамбулу) – це політика, яка викриває слабкість загальної позиції керівництва української філії стамбульського патріархату. Така програшна позиція ПОСЛАБЛЕНЬ здійснюється НЕ для того, щоб недовершених зробити ДОСКОНАЛИМИ (Мф. 5:48), а брехливих – ЧЕСНИМИ (1Тим. 3:8) – ОДНОмовним-ОДНОдушним у спілкуванні з Богом і людьми, а для того, що зберегти та поглибити ті СМЕРНІ гріхи проти Бога, що успадкували від минулого московського Содому: «триязичну ЄРЕСЬ», «гріх ДВОязичний» (Сир. 5:11; Сир. 6:1; Рим. 6:23; Сир. 5:17), ІНОплемінне ІДОЛОпоклонство та хулу на Духа Божого духом антихриста, 1Ін. 4:2-3.

                      Коли у людей НЕМА бажання боротися з гріхами взагалі, ВИГАДУЮТЬСЯ ними всілякі привабливі ПОСЛАБЛЕННЯ до гріхів, через що люди починають потопати у безлічі будь-яких гріхів, то таким людям приємними ПОСЛАБЛЕННЯМИ вистелена дорога до пекла, саме те, що пропонується на СЦУ.

                      Тому що, з малих послаблень починаються великі послаблення (гріхи), як і
                      Великі подвиги починаються з малих щоденних подвигів – чеснот.

24.02.2019. Ідеолог українського націоналізму, Сир. 15:17-18.