pomisna_ukraine (pomisna_ukraine) wrote,
pomisna_ukraine
pomisna_ukraine

Від «протописемних знаків Кам’яної Могили» до сьогодні. Частина 27.

01.08.1918. Гетьман Павло Скоропадський затвердив закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України. В університетах Києва, Харкова, Одеси було відкрито кафедри української мови, літератури, культури, історії та права. Відкрилися Українська Академія наук на чолі з В.Вернадським, Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний театр, історичний музей. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників та відкрилися 150 українських гімназій.
           Українсько-московський словник 1918 р.. https://pbs.twimg.com/media/Crl6B-PWEAQGUQS.jpg

М.К.Заньковецька (1854-1934).

«Марія Заньковецька не зраджувала свого чоловіка-офіцера Олексія Хлистова, допоки була йому дружиною. Проте так і не змогла простити за недавній вчинок. Як штовхнув її, вагітну, приревнувавши до Миколи Садовського, як знепритомніла, а потім дізналася, що дитинки вже не буде….
Коли після гастролей в Росії, де познайомилася з Антоном Чеховим, Марії пропонують залишитися в Москві, Заньковецька гордо відповідала: «Україна нині надто бідна, я не можу її покинути». І повернулася додому разом із трупою.
Зберігся лише один лист закоханого Чехова до Заньковецької, бо листування між ними втрачене внаслідок пожежі в Заньках. А в тих листах йшлося про наміри А.Чехова купити маєток біля будинку Марії на Чернігівщині і написати для неї п’єсу. Він уже і мову став учити, бо роль Марії мала бути українською! (Батько письменника Павло Чехов народився у с. Вільховатка Полтавщини). Але письменник змушений лікуватися за кордоном, а невдовзі помирає від туберкульозу.
Сама ж Марія все життя кохала одного-єдиного чоловіка, який розбив їй серце.
Як і ХОТІЛА того Марія, вона втілює на сцені образи українок: красу, незламність духу (мови), віру. Та дуже часто ці жінки мають величну печаль, фатум. Мабуть, у кожному з них вона вкладала часточку себе….
15.12.1922. під час святкування 40-річчя творчості актриси, театру у якому вона працювала 4-и роки, коли влада постійно ЗМІНЮВАЛАСЯ, було надано ім’я Заньковецької, а самій актрисі – звання народної артистки республіки, першій в Україні. того дня Марія Костянтинівна востаннє виступила на сцені в ролі, в якій чотири десятиліття тому дебютувала в Єлисаветграді – Наталки Полтавки.
Не стало видатної актриси 04.10.1934.. Друзі поховали її на Байковому кладовищі поряд із Миколою Садовським. Вона заповідала цього не робити, бо не пробачила йому зради. Врешті, і Садовський покинув цей світ самотнім, бо новий роман не приніс йому щастя. І в останні хвилини свого життя чоловік просив у неї вибачення. На жаль, вона тих слів не чула». Ірина Львова, газета «Моя сповідь», листопад 2014.
31.07.1924. – польський уряд заборонив використовувати українську мову в державних установах Галичини. https://pbs.twimg.com/media/CopRU4OWEAA2vAL.jpg

Українська мова є однією з найбільш красивих і мелодійних. На Всесвітній конференції мовознавців у Римі (середина 20-х ХХ ст.) її за мелодійністю визнали другою після італійської.
         1928 – Українська мова отримала "бронзу", як найкрасивіша та наймилозвучніша мова у світі, в Парижі на міжнародному конкурсі мов. Зачитували тексти різними мовами. Виразність і мелодійність української мови (на прикладі віршів Т.Шевченка) належно оцінили члени журі. Серед 4-х переможниць наша мова, поступилась французькій та італійській і залишивши після себе мову фарсі (перську).
Коли більшовикам в Україні добре припекло через те, що вони діяли в національному питанні надто прямолінійно і, за виразом вождя, гнули «спрощену лінію», членин почав закликати своїх емісарів проводити там гнучкішу лінію. (ПСС,т.50,с.50): «рішуче і безумовне перелицювання (!!! в би-лингво-сексуалов) розміщених на Україні наших (ВАШИХ) частин на укра­їнський манер – таке тепер завдання. Треба заборонити Антонову нази­вати себе Антоновим-Овсієнком, – він мусить тепер називатися просто Овсієнком. Те ж саме треба сказати про Муравйова, якщо (?) він зостанеться на посаді, та інших».
Згодом, закріпившись в Україні, російські більшовики повели рішучу боротьбу за «українізацію пролетаріату» і досягли в цьому відчутних успіхів. У політичному звіті ЦК КП(б)У XI з’їздові генсек С.Косіор доповідав (Одинадцятий...,1930,с.59), що тільки з 1926 по 1929 р. «питома вага українців серед робітників і службовців зросла від 50 до 57%... За результатами нещодавно (у лютому 1930 р.) проведеного Наркомпраці перепису, у складі всіх спеціалістів, що працюють в Україні, українців 48,6%, росіян 25%, в т. ч. у промисловості – 40% українців, а у сільському господарстві – 60%».
«1930 р. було ліквідовано інститут української наукової мови, а вже у 1933-35 рр. …було заборонено український правопис. С.Караванський: «…переслідуючи українську мову, царський уряд НЕ втручався до українського культурного процесу: царат НЕ визнавав …мови і НЕ цікавився, як українці творили своє „нарєчіє“. Ця ситуація змінилася після революції. Визнавши українську мову де юре, большевицька влада …з 30-х років…, стала брутально втручатися до українського культурного процесу. Контроль за …мовою перебрали партійні боси, добираючи і вишколюючи …мовознавчі кадри…. Там, де не можна було відверто запровадити російських форм, запроваджені форми максимально наближені до …(ино-сраных), або живцем здертих з …(финно-тюркско-церковно-болгарского ру-ро-блатняка)».
1932 - Постанова ЦК ВКП (б) про ліквідацію літературних організацій України і створення єдиного Союзу письменників СРСР.
На Міжнародній науковій конференції з проблем голодомору в Україні американський історик, прф. Дж. Мейс: уже 14.12.1932. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР видали постанову про «Про хід хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі (Кубані) та у Західних областях», де, зокрема, була й така вказівка: «негайно перевести діловиробництво радянських і кооперативних органів “українізованих” районів, а так само усі (друковані) видавані газети й журнали з української мови на російську... а також підготувати й до осені перевести викладання в школах на російську мову». (Голодомор..,1993).
Телеграма (Сталіна в ЦК республіканських компартій, крайкоми і обкоми, головам раднаркомів, край- та облвісполкомов) вимагала терміново ПРИПИНИТИ «українізацію» не тільки в Україні, але й у районах СРСР, де компактно проживали українці: Кубань (1 млн. українців), Курська обл. (1300000), Воронезька (1 млн.), Схід, Сибір, Туркестан (по 600 тис.).
13.05.1933. – самогубство Миколи Хвильового.
08-11.06.1933. – пленум ЦК КПбУ з критикою Скрипника за «контрреволюційні націоналістичні елементи в системі органів освіти».
07.07.1933. – застрілився у робочому кабінеті М.Скрипник.
        1933 – скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31.12.1929., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах із більшістю учнів-українців.
        1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» ВСІХ українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
           На конкурсі краси мов у Парижі 1934 р. українська мова посіла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія та структура речень.
           05.09.1933. – нова хвиля тотального зросійщення, на зміну українського правопису 1928 року постановою схвалено новий проросійський правопис 1933. https://twitter.com/History_Ukraine/status/1302094363762327553/photo/1
            ● https://pbs.twimg.com/media/EhH37IaXsAE9Wvm?format=jpg&name=small

Руйнівний правопис 1933-го року.

Із 1000 письменників по всьому Союзу понад 500 репресованих – це українські письменники. Трьохсот із них фізично знищено [Історія української мови в конспектах Юрія Кузьменка,К,1997,с.23; В.Гейченко. Феномен російської інтелігенції. Сучасність,1993,№9,с.40].

Визнавши українську мову де-юре, більшовики 30-х років розпочинають нечуване ВТРУЧАННЯ у внутрішню структуру мови, РОЗХИТУЮЧИ кожен із її рівнів, щоб наблизити або втотожнити із російською мовою. Найпростішим та найсуттєвішим способом втручання у мову є її правопис як сутність і форма мови водночас. Затверджений у політично-волюнтаристський спосіб, Правопис 1933-го року спричинив такі руйнівні процеси на фонетичному рівні: ВИЛУЧЕННЯ літери ґ , заборона вимову звуку Г [h], вилученням 5-ї літери українського алфавіту Ґ (в 1922 р, з тих же ідеологічних міркувань, ця буква була вилучена з білоруської мови): ганок замість ґанок; ВИЛУЧЕННЯ літери т на місці грецької літери тета θ: кафедра замість правильного катедра; ВИЛУЧЕННЯ йотації голосних а, у, о (ія, ю, йо) у словах иншомовного походження типу соціальний замість соціяльний, іудейський замість юдейський, іон замість йон; ВИЛУЧЕННЯ дифтонга ав в словах иншомовного походження типу аудиторія замість авдиторія.

Щоб розхитати морфологічний рівень нашої мови, слід було втрутитися у її флексійну структуру: ВИЛУЧИТИ закінчення – и в родовому відмінку однини іменників ІІІ-ої відміни типу радості, любові замість правильного радости, любови; ВИЛУЧИТИ закінчення – и в родовому відмінку однини іменників IV відміни із вставним суфіксом – ен у непрямих відмінках імені, племені замість імени, племени; ЗАПРОВАДИЛИ незмінюваність иншомовних іменників середнього роду з кінцевим – о на зразок у кіно замість у кіні тощо.

На синтаксичному рівні, який є дзеркалом нашого мислення, запроваджено всеохопне калькування російського способу сполучення слів на зразок: іти в школу замість до школи, у мене є замість я маю, давай зробимо замість зробімо, підписано мною замість я підписав, обговорюються проблеми замість обговорюють проблеми тощо.

Усього, як зазначає С.Караванський, таких русифікаційних рис 29 [С.Караванський. Секрети української мови,К,1994,с.114]. Вони настільки глибоко вп’ялися в мовний організм, що сьогочасне покоління трактує їх як органічний розвиток мови, недобравши ніяк, що цей органічний ”розвиток” насильно і брутально вчинила русифікаційна машина страшного 33-го року і створила у такий спосіб радянську версію української мови.

Довершує цей новояз найрухоміший мовний рівень – лексичний: якщо людей репресовують і розстрілюють, то слова цензурують і “розстрілюють” також – бо ж за кожним словом – пласт культури: замість прогонич – болт, присягатися клястися, стриженьстержень, арсенмиш’як, духовий (ментальний) – духовний, осідокмісце перебування тощо; запроваджують якнайширше калькування: замість промовецьвиступаючий, скасованийвідмінений, торішнійминулорічний, прийдешній рікнаступаючий, навчальнийучбовий, а втімтим не менше, потішати, розраджуватиутішати, хвалебнийвеличальний, управауправління тощо. [С.Караванський. Секрети української мови,К,1994,с.29].
1933-1940 – насильницька русифікація (майже повне ПОВТОРЕННЯ царських указів) 1922 р..


1938 – Постановление СНК и ЦК ВКП(б) «Обязательном изучении русского языка в школах республик и областей».
Одна зі справ Наркомату КДБ УРСР 1941 р. – в особливій папці, доступу нема. Там доклади про розстріли арештованих і мінуванню центра Києва. 10.09.1941 у київських тюрмах за наказом наркома держбезпеки Меркулова без вироку суду розстріляні всі в'язні, серед них – Михайло Донець (н. 1883 у Києві) – український співак (бас), провідний соліст Київського театру опери та балету. https://pbs.twimg.com/media/C21QnkNXUAAMRhb.jpg
У 1949 р. …викладачі …читають свої лекції переважно російською мовою. Українська зникла цілком з кіноафіш, …зникає з трамвайних вагонів. …ці дрібниці (и в 2016 г.) також роблять політику (духовного [САМО]геноцида).
Березень 1951. Студенти Харківського університету виступили проти складання іспитів російською мовою. За що 800 з них було репресовано, а 33-х НАЙКРАЩИХ студентів на закритому засіданні суду було засуджено до смертної кари і РОЗСТРІЛЯНО. (Царство Небесне невинно загиблим). Ось бо у який  спосіб Харків став “русским городом”. [А.Погрібний. Якби ми вчились так як треба.,К.,1999,с.171].
У 1953 р. навчання у всіх вузах Західної України велося російською мовою…». «…було проведено нові перейменування (ПЕРЕкрещивания) значної частини поселень України…, поряд із перейменуванням назв іншомовного походження, було ліквідовано багато історичних, первісних староукраїнських назв, утворення яких сягало ще княжих часів». «…у Львові …було вилучено 2155 творів мистецтва, з яких багато СПАЛЕНИХ…, розбито молотом. Серед знищених… твори…». «…інтелігенцію України охопила паніка. …вона кинулася визнавати власні помилки і просити вибачення. …Але якраз коли всі збиралися з силами, щоб пережити наступну сталінську (РЕГИНАЛЬНУЮ) чистку …«великий вождь» помер. …було чути, як Україна полегшено зітхнула».

«Иностранцы не знавшие русского языка обучались украинскому, считая его русским».

16.05.1954. началось крупнейшее Кенгирское восстание политзаключенных в истории ГУЛАГа – восстание в концлагере «Степлаг» системы концлагерей ГУЛАГ НКВД СССР – концлагере Особлаг №4, где советская власть использовала рабский труд десятков тысяч политзаключенных, в основном из Украины и Литвы. На целых 40 дней политзаключенным концлагеря удалось получить свободу и успешно противостоять силам НКВД. Но уже 26.06.1954. силами советской Красной Армии и НКВД с применением танков Т-34 советской власти удалось жестоко подавить восстание. Большевики убили от 500 до 700 политзаключенных мужчин и 450 женщин.
Артем Ефимович Фельдман, «Рядовое дело»,М,Мемриал,1993,с.63: «В лагере были почти все национальности, украинцы, белорусы, прибалты, много китайцев, японец, немцы. Весьма основательно были представлены страны народной демократии. […]. Было много священников, но особенно много было сектантов разного толка.             Лагерь выработал свой собственный, необычный язык. Западные украинцы, которых было в лагере после войны большинство, пользуясь тем, что их понимали, НЕ говорили по-русски, а только по-украински. Иностранцы и жители Средней Азии, совсем не знавшие русского языка, постепенно обучались украинскому, считая его русским. В общем, большинство заключённых говорило на дикой смеси разных языков и наречий, которую они и принимали за русский».
12.11.1958. – Постанова Пленуму ЦК КПРС і на його основі прийняття Закону Української СРСР про не обов'язкове вивченні української мови в російських школах України, але відмова ”за бажанням” батьків вивчати українську мову.
17.04.1959. – Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову.
Дошкільні та навчальні заклади ПРИМУСОВО були переведені на російську мову викладання. Кількість шкіл з українською мовою викладання ПЛАНОВО систематично зменшувалося, російськомовних (в Україні) збільшувалося. Так підірвавши інтелектуальний потенціал України, КПРС ВИТІСНИЛА українську мову і ПРИМУСОВО запровадила російську, чим ВІДРИВАЛА молодші покоління від мови, духовної і культурної СПАДЩИНИ предків, вона репресувала і знищувала цвіт нації, що є порушенням Конвенції про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти від 14.12.1960..
1961 – Прийняття Програми КПРС на 22 з'їзді, яка проголосила політику «злиття націй» (МІХ) і подальше ОБМОСКАЛЕННЯ союзних республік.
          «А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною (правду з брехнею), це означає, що вони змішаються через сім’я людське, але НЕ ЗІЛЛЮТЬСЯ одне з одним, як залізо не змішується з глиною. І в дні тих царств (вавилонского, римского, московского) Бог небесний воздвигне Царство, яке повіки не зруйнується...». Дан. 2:43-44.    

1970 – приказ о защите диссертаций только на русском языке и только в Москве.
1971 – 1985. Осип ДАНКО Вкрадена Біблія. Російські археографічні експедиції в Україні й наслідки їхньої діяльності. http://lostart.org.ua/ua/research/522.html
Якими темпами #РосіяЦеКрадій вивозила з України (і не тільки!) стародруки і рукописи в самих лише 70-80 х рр. 20 ст. https://pbs.twimg.com/media/Ch4OpoOWwAEbVwp.jpg
Московія – КРАДІЙ ненажерливий! 1974: в Москві більше 40 Острозьких Біблій 1581 р., але вони крадуть з України ще 3! https://pbs.twimg.com/media/Ch2cTTUWUAAW-ch.jpg
1989 – постанова пленуму ЦК КПРС про законодавче закріплення «усского языка» як «общегосударственного».
1990 – Верховна Рада СРСР прийняла «Закон про мови народів СРСР», де «усскому языку» надається статус офіційного.
За період ру-ро-окупації України було вчинено 134 випадків злочину ЗАБОРОНИ української мови.

Тихий Олекса Іванович (1927–1984).

Народився 27.01.1927. у Донецькій області. Український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на ЗАХИСТ української мови. За це вбитий моськами 5 травня 1984 року.
Олекса Тихий, Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області, 2.І.1972 р.. https://vpered.wordpress.com/2014/11/17/tykhy-rozdumy/
Олекса Тихий справжній Українець. http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/02/3/70406/

Стус Василь Семенович (1938-1985).

Медведчук-24 червня 1975 р. наказом ректора Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка В.Медведчука було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР. У 1978 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка і був направлений на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. В ній потрапив у групу «підібраних» адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі справи. Серед особливо резонансних, у яких В.Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим. Юрій Литвин отримав 3 роки позбавлення волі у колонії суворого режиму. І в останньому слові так оцінив захист з боку Медведчука: "Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими ВКАЗІВКАМИ, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. …Адвокатом Василя Стуса Медведчука затвердили, незважаючи на чисельні протести обвинуваченого. Суд проходив за зачиненими дверима. Відомий письменник, правозахисник, громадський діяч і друг Василя Стуса Євген Сверстюк згадує: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус Про методи захисту, які використовував Медведчук, свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання…. Після промови адвоката засідання суду було перервано. 2 жовтня засідання почалося прямо з читання вироку (таким чином, у Стуса було ВКРАДЕНЕ належне йому за законом „останнє слово")» абірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 р. за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28.08.1985. Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму. За офіційними даними причина смерті – зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель (в ніч 3 на 4 вересня) від удару карцерними нарами. https://www.youtube.com/watch?v=DF0lwc_huYc

Tags: #РосіяЦеКрадій
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 52 comments